Політика захисту
Політика захисту - допомога незахищеним особам
*Попередження про наявність матеріалів для дорослих. Деяка інформація цієї сторінки не підходить для ознайомлення неповнолітніми без нагляду батьків.
Одним із основних напрямків діяльності благодійної організації “Маніфест Миру” (далі - ММ) є захист та переселення вразливих груп населення. У більшості випадків це діти. Однак це визначення можна також поширити на осіб з обмеженими можливостями, людей похилого віку, постраждалих від домашнього насильства, осіб, які зазнали психологічної травми внаслідок війни, та осіб, які не в змозі піклуватися про себе.
Їхній захист від небезпеки(погроз, переслідувань, насильства, сексуальної експлуатації тощо ) має першочергове значення для місії ММ. Якщо під час роботи ви передбачаєте, що хтось ризикує постраждати, зупиніться. Негайно проконсультуйтеся зі своїм безпосереднім керівником, що потрібно зробити для захисту потерпілих. Аж до усунення небезпеки.
Якщо дитина або незахищена особа вказують, що вони могли постраждати або зазнали насильства, також зупиніться. Приділяйте особливу увагу їхнім слова і мові тіла.
Людям може бути дуже важко говорити про насильство. Часто вони бояться негативних наслідків, якщо розкажуть комусь, що з ними сталося.Через що можуть замовчувати про те, що з ними сталося.
Життєво важливо, щоб ці люди могли висловитися, і щоб їх слухачі сприймали їх максимально серйозно та діяли відповідно до того, що їм розповіли.
Навіть якщо вони не розповідають напряму про те, що з ними сталося, можуть бути інші показники, що щось не так. Діти ж в такому випадку потребують особливого делікатного підходу
Розкриття
Розкриття — це процес, за допомогою якого діти та молоді люди починають ділитися своїм досвідом жорстокого поводження з ними. Це може відбуватися протягом тривалого періоду часу – це подорож і процесс , а не разовий вчинок.
Потерпілі можуть розкривати інформацію прямо чи опосередковано, а іноді вони можуть почати ділитися подробицями насильства, перш ніж вони будуть готові привести в порядок свої думки та почуття.
Не кожне розголошення(зізнання) приведе до офіційного звіту про випадок насильства або порушенням кримінальної справи та передачі її до суду, але до будь-якого розголошення слід ставитися серйозно.
Якщо має місце зізнання про випадок насильства, свідок повинен письмово задокументувати те, що було сказано. Керівник свідка повинен бути повідомлений у письмовій формі електронною поштою якнайшвидше. Щоб інші керівники, співробітники та волонтери ММ могли з’ясувати додаткові докази заподіяння шкоди. А також розпочати розслідування протягом 48 годин.
Усі співробітники ММ мають зберігати конфіденційність інформації про потерпілу особу, доки звинувачення не будуть доведені або спростовані під час офіційного розслідування.
Як відбувається розкриття
Діти та молоді люди можуть повідомити про насильство різними способами, зокрема:
-
безпосередньо – роблячи конкретні словесні заяви про те, що з ними сталося
-
побічно – робити двозначні словесні заяви-натяки
-
поведінково – демонстрація поведінки, яка свідчить про пережиту травму (це може бути навмисним або ненавмисним)
-
невербально – написання листів, малювання або спроба спілкування іншими способами.
Сукупність вищезгаданих факторів може свідчити про пережите насильство.
Іноді діти та молоді люди розкривають факти насильства частково. Це означає, що вони дають окремі подробиці про пережиту травму, але не всю картину. Вони можуть приховувати певну інформацію, оскільки:
-
бояться потрапити у неприємності або засмутити свою родину
-
хочуть відвести від себе провину в разі сімейних труднощів в результаті розголошення
-
відчувають сором та/або провину
-
бажають уникнути повторного переживання травматичного досвіду,коли описують його
-
діти часто розголошують факт насильства через багато років після нього
Перешкоди для розкриття інформації
Деякі діти та молоді люди неохоче звертаються за допомогою, бо відчувають, що їм нема до кого звернутися за підтримкою. Можливо, вони зверталися по допомогу в минулому та мали негативний досвід, тому навряд чи зроблять це знову. Вони також можуть:
-
відчувати, що їх не сприймуть серйозно
-
соромитися поговорити з дорослим про особисту проблему
-
турбуватися про конфіденційність
-
не мати довіри до оточуючих людей (включаючи батьків) і до послуг, які їм надаються для допомоги
-
боятися наслідків звернення за допомогою
-
хвилюватися, що вони створять проблеми та погіршать ситуацію
-
вважати формальні процедури непосильними
Не всі діти та молоді люди усвідомлюють , що вони зазнали жорстокого поводження, наприклад, якщо при цьому їх доглядали.
Виявлення ознак насильства
Діти та молоді люди, які зазнали жорстокого поводження, можуть захотіти комусь розповісти, але не мають для цього точних слів. Вони можуть намагатися викрити насильство, натякаючи на нього своїми діями та/або використовуючи непрямі вирази.
Дорослі повинні вміти помічати ознаки того, що дитина чи молода людина можуть переживати стрес, і ставити їм відповідні навідні запитання про те, що могло це спричинити.
Ми закликаємо наших керівників, співробітників та волонтерів проходити будь-які тренінги, що могли б допомогти їм в консультаціях з потерпілими. Це значно підвищує їхню впевненість у розпізнаванні ознак жорстокого поводження та розумінні різних способів, якими дитина може намагатися повідомити про те, що вона зазнала.